Кушнір Н.В.,
Донецька СІТ ЗОШ № 61
Ти їдеш потягом. Ритмічно б’ють колеса.
А за вікном – чудовий краєвид.
Твоєї Батьківщини чисті плеса,
Лани пшениці та озер блакить.
Міняються міста і регіони,
Рівнинний степ зміняють схили гір,
І мчать вночі і вдень вагони
Під теплим сонцем, під очима зір.
Моя країно! Ти така вродлива,
Закутана у хвилі синіх рік,
Омріяна, оспівана, мінлива,
Тебе любить – солодкий гріх.
Ти обігрієш тих, хто у тривозі,
Закутаєш холодних у сувій,
І в день тяжкій на батьковім порозі
Благословиш на труд, на піт, на бій.
Цвіти, Вкраїно, навіть в дні негоди,
Прямуй в солодке тепле майбуття,
Нехай твої дніпровії пороги
Повік-віків не знають забуття!
Глєбова Л.Ю.,
Донецька СІТ ЗОШ № 61
Картина осені
Малює осінь фарбами яскравими
Свою картину, пишну, золоту,
Підводить обрій цятками багряними,
Блакить додавши в неба висоту.
Здається, тільки-но весна пашіла свіжістю,
Перетікаючи у дзвінкий літа сміх…
А вже і осінь, злегка дихаючи крижністю,
Влетіла в світ на крилах золотих.
Нам чарівниця пропонує зупинитись,
Побачити ці барви і красу,
Круг себе хоч хвилинку подивитись:
«Погляньте, люди, що я вам несу!»
Що вбачить юнісь в осені? Напевне втому…
Та пам’ятайте, любі, ви лише одне,
Що тільки восени кохання ходить в золотому…
Але і ця пора коли-небудь мине.
